«Я хотів намалювати динозаврів»: інтерв'ю з co-founder студії дизайну Moohii Іларіоном Карнаухом

Іларіон Карнаух багато вчився, працював, а у 2015 році разом з партнером по бізнесу заснував у Дніпрі студію дизайну і розробки Moohii. Команда займається брендуванням, пакуванням, робить вебсайти та застосунки.

Наш герой пройшов шлях від найманого працівника до власника бізнесу, і це крутий досвід. Work.ua розпитав його, що саме підштовхнуло до заснування своєї справи, з якими труднощами довелося зіткнутися і що Іларіон може порадити тим, хто прагне до автономності в роботі, незалежності. Відповіді — у цьому інтерв’ю.

Іларіон Карнаух

head designer і co-founder студії дизайну Moohii

— Ти завжди знав, що хочеш стати дизайнером і «бавитися зі шрифтами»?

— У ранньому дитинстві я мріяв стати кранівником або далекобійником. Мене цікавило все, пов'язане з технікою. Але оскільки з юних літ я захоплювався ще й малюванням, то в 13-14 років вступив до художньої школи, почав вивчати комп’ютерну графіку, і пішло-поїхало.

Якось заробив гроші, поїхав на радіоринок і купив книгу з 3ds Max. Я так думав: «Нічого собі, в цій програмі малювали динозаврів для „Парку Юрського періоду“. Це ж круто! І я так хочу».

Влітку, на шкільних канікулах я її прочитав від першої до останньої сторінки, встановив програму на комп’ютер, почав працювати та зумів намалювати... кубик. Ок, кубик, і що мені з цим робити? Я хотів намалювати динозаврів, щоб вони рухалися і руйнували будівлі!

А інтернету тоді не було нормального, черпати знання нізвідки. Але розібрався, починав з малого: малював ложки, виделки, будиночки, сніговика, потім навіть анімацію зробив — Масяню, у неї ручки й ніжки рухалися.

— А динозаврів?

— І динозаврів. (Сміється)

«Я хотів намалювати динозаврів, щоб вони рухалися і руйнували будівлі!»

— Але ти ж брав знання не лише в книжках. Де навчався? Школа, яку ти пройшов, багато тобі дала?

— Я закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж і Харківську державну академію дизайну і мистецтв. Навчання зайняло близько 10 років. Але зараз розумію — всього, що я знаю і вмію, навчився на роботі.

У коледжі зі своєю графікою нікому ти не потрібен. Так, основи композиції, колір, типографіка — це база, її треба було опанувати. Але програму розтягують на 5 років, а її можна пройти за пів року, а то й швидше.

Наприклад, нам давали завдання зробити фірмовий стиль, і ми робили його пів року. Зараз я не можу дозволити собі розробляти для клієнта один брендинг 6 місяців. Це не реально. Місяць — максимум, з правками й затвердженням.

І я багато вчився сам, купував уроки через інтернет, звантажував відео про колір, композицію, анімацію на торентах. А на другому курсі пішов працювати — малював етикетки на новорічні подарунки. Роботодавцю чесно зізнався, що теорію знаю, а практики у мене немає. На що мені відповіли: «Ок, ми тебе підучимо і будеш робити». І я робив. Тут було одночасно і навчання, і практика.

Це, до речі, показовий приклад, який для мене особисто зруйнував міф про те, що без досвіду і блату на роботу не беруть. Як виявилося, беруть.

Єдине, мене не влаштовувала зарплата. Я завжди хотів бути фінансово незалежним, точно розумів, що найманим працівником буду тимчасово, але не знав, в який бік рухатися.

— Саме прагнення до фінансової незалежності підштовхнуло тебе до створення власної справи? Так і з’явилися Moohii?

— Ні. До Moohii я попрацював ще у сфері дизайну інтер’єрів. І це мені дуже подобалося! І про бізнес навіть не думав: закінчував навчання, тусив з друзями, ходив на роботу, мені платили зарплату. Поки все.

Потім мені стало цікаво, як роблять дизайн за кордоном, став вивчати, захотілося зробити сайт. Свій перший сайт я зробив на «флеші», і він був таким дивним — на білому тлі з’являвся логотип.

Коли робив уже третю версію сайту, то почав вивчати html. Але в коді мої творчі ідеї ніяк не втілювалися, і мені не хотілося у все це заглиблюватися.

Тоді доля звела мене з майбутнім бізнес-партнером — Дімою Зарубіним. Ми скооперувалися і стали робити сайти для клієнтів за дуже невеликі бюджети, раз-два на місяць. Нехай це було неприбутково, але давало відмінну практику.

Згодом замовлень ставало все більше. Я вже не міг суміщати розробку сайтів з архітектурою, звільнився і пішов на фриланс, де просидів понад рік. Ми розширили перелік послуг, віддалено набрали в команду людей, і в один прекрасний момент зрозуміли, що нам потрібен офіс.

Через знайомих винайняли маленьке приміщення у 5 кв.м. Туди вмістилося 5 людей (програмісти й верстальники), а я — ні, тому продовжував працювати з дому. Але буквально за місяць орендували вже більший офіс. І там уже помістилися всі. Навіть я. Ось так і з’явилися Moohii.

«Я вже не міг суміщати розробку сайтів з архітектурою, звільнився і пішов на фриланс, де просидів понад рік».

— А чому Moohii?

— Ой, це запитання ставлять дуже часто. У назві немає ніякого сенсу. Нам просто сподобалося поєднання звуків. Спочатку ми орієнтувалися на закордонних клієнтів, і не думали, що вони будуть асоціювати нас з комахами.

— Важко було починати свою справу?

— Це був час проб і помилок. У нас не було потрібних знань ні з бізнесу, ні з розробки. І навіть не було де їх отримати, не те що зараз — безліч курсів онлайн, книжок, відеоуроків типу «UX за 5 хвилин».

Не раз бувало, що з нами не розраховувалися клієнти. Причому «попадали» на великі суми — на 3-5 тисяч доларів.

Коли переїхали до першого офісу, робили меблі в буквальному сенсі самі. Ніжки для столів варив мій тато, а дерев’яні стільниці купували в «Епіцентрі». На годиннику десята вечора, ми з Дімою лакуємо стільниці десь на сходовому майданчику, і я кажу: «Мда, не так я уявляв, як повинні жити власники компанії».

Тобто робили все самі, без кредитів і боргів. Зібрали всі можливі гроші, які відкладали, і просто зробили.

— Найманим працівником бути легше, ніж власником — це розуміють усі. Але багато хто все одно хоче створити свою справу, працювати на себе. Що б ти порадив тим людям, які шукають шляхи до свого бізнесу? Що їм робити?

— Як би це банально не звучало — просто брати й робити.

Не знаєш чогось — знайди інформацію, вивчи. Я постійно вчуся. Наприклад, коли Moohii стали отримувати запити від клієнтів на брендинг, я відчув брак знань, тому поїхав на інтенсив в Kyiv Academy of Media Arts. За тиждень навчання взяв все, що мені потрібно.

Вивчаю навіть те, що, можливо, ніколи не буду застосовувати в роботі. Припустимо, я не вмію малювати людей, ілюстрації, можу не знати, як працює якийсь плагін у Figma, але зобов’язаний розуміти основні принципи, чи зможемо ми з командою виконати те чи інше завдання для клієнта.

Так, за знання потрібно платити. Але зараз багато інформації у вільному доступі: YouTube, TED, вебінари й майстер-класи, аудіокниги. Було б бажання!

В офісі Moohii.

Також важливо навчитися звертати на свою користь будь-яку зовнішню зміну. Наприклад, до пандемії COVID-19 у нас в команді було 20 осіб. Одного разу, коли почався карантин, ми прийшли до офісу і побачили, що він порожній. Це було так похмуро. І ми зрозуміли, що потрібно оптимізуватися. Тому перевели команду в онлайн, позбулися того, що тягнуло гроші. І це був дуже правильний крок.

До речі, про проблеми галузі, взаємини роботодавців і працівників ми з командою багато говоримо у своєму подкасті «Вийти з айті».

І ще одне. Якщо ви хочете відкрити свою справу, але не знаєте, в який бік рухатися, зробіть колаборацію, знайдіть партнера по бізнесу, розділіть обов’язки. У нас в компанії Діма відповідає за всі фінансові питання, клієнтів, я керую продуктом, командою і спрямовую в потрібне річище. Як то кажуть, якщо хочеш йти швидко — йди сам, якщо хочеш йти далеко — йди з кимось.

Ну, і не чекайте швидких результатів.

Зміст розміщених на сайті матеріалів не обов’язково відбиває офіційну позицію Work.ua. Інформація чи погляди, висловлені у матеріалах, є відповідальністю їхніх авторів.

Читайте також

• Як вчитися на дизайнера, а стати маркетологом — історія з перших вуст
• «Невдачі можна зазнати лише в разі небажання вчитися»: як бухгалтерка стала Front end-розробником за пів року