Трудоголіків зазвичай хвалять, підвищують або ставлять у приклад. Але саме ці люди найчастіше вигорають, тривожаться і втрачають себе. Якщо здається, що запізнення на збори на 5 хвилин = трагедія, ймовірно, ви — трудоголік, якому саме час замислитися.

«Успішний успіх» навіяв стереотип, що найвища винагорода за моральне виснаження — гроші та визнання, але надмірна працьовитість блокує відчуття радості на фізіологічному рівні. Розпізнавши трудоголізм, можна повернути собі запал і навчитися балансувати між зайнятістю і життям. Ось декілька ознак, які вказують на надмірну працьовитість.

1. Потреба бути постійно зайнятим

Work hard — девіз трудоголіків, бо відпочинок більше не їхня зона комфорту. Вони вірять, що жодна задача не розв’яжеться без їхнього втручання, тому й тікають від спокою. Постійне відчуття провини переслідує цих людей, бо бути завжди в центрі подій на роботі стало звичкою і цілим життям, а не його частиною.

2. Робота як основа самооцінки

Трудоголіки вимірюють впевненість зробленими справами у To-Do листі. Непродуктивний день стає причиною ставитися до себе скептично, навіть якщо це був єдиний час для хобі чи занять для себе. Попри хороші вчинки поза роботою вони воліють розповідати саме про досягнення, а не про інші життєві спостереження.

3. Плутання самореалізації з продуктивністю

Гіперфіксація на результаті, коли він стає важливішим за внутрішнє «я» — однозначно не ок. Бути собою ≠ бути результатом, бо кожна людина значить більше, ніж кількість галочок у списку справ.

4. Нав’язування свого темпу іншим

Ефективність не завжди про шалені ритми. Комусь потрібна година, щоб виконати задачу, на яку ви витратите 10 хвилин. Хоч результат буде однаковим у двох випадках, але якщо розвʼязати питання в комфортному для себе режимі, то самопочуття буде кращим і ніхто не втрачатиме субʼєктність у нескінченному потоці справ.

5. Невміння делегувати обовʼязки

«Ніхто, окрім мене, не зробить це так добре», — кажуть вони. Трудоголік не пропустить жодної задачі, навіть коли команда готова взяти на себе відповідальність. І хоч ігнорування розподілу обовʼязків — поширена помилка менеджерів, регулярне перепрацювання стає рутиною для цих людей.

Якщо ви нарахували понад три збіги, тоді це привід переглянути своє ставлення до роботи й познайомитися із собою заново, без трудових заслуг.

Як боротися з трудоголізмом: поради психологині

Тонка межа між «я просто люблю свою роботу» й надмірним перепрацюванням стирається, якщо за шаленим робочим темпом не чути власних бажань.

«Замість того, щоб концептуалізувати баланс між роботою та особистим життям як фіксовану модель, корисніше розглядати його як компас, на який потрібно постійно орієнтуватися, коли ви змінюєте своє життя та змінюєте пріоритети», — каже Сабріна Романофф, психологиня і викладачка в університеті Єшива, Нью-Йорк.

Експертка також радить знайти хобі й набувати майстерності в ньому. Це підкреслить вашу самоцінність і підійматиме настрій щоразу, коли будете повертатися додому з роботи.

Спорт, на думку Сабріни Романофф, теж хороший спосіб, щоб не запрацьовуватися. Якщо після тяжкого дня на роботі є сили й бажання, то декілька помірних вправ допоможуть зняти напругу.

У робочій метушні має бути місце для самовираження. Нехай праця не порушує особисті кордони, а стане хорошим доповненням до вашого життя. Спробуйте вже сьогодні ввечері просто відпочити — не тому, що заслужили, а тому, що маєте на це право 💙